Закарпаття може похвалитися великою кількістю величних і розкішних храмів різних конфесій та побудованих в різних епохах, в різних стилях і різними майстрами – відомими і анонімами. Однак одними з перлин закарпатської архітектури є унікальні дерев’яні церкви. Зведені вони без єдиного цвяха і без сучасних інструментів, а виключно з дерева та руками невідомих, геніальних майстрів. Одна з таких церков – автентичний храм Покрови Пресвятої Богородиці в селі Кострино Великоберезнянського району, побудований ще в XVIII в.
Тут ви не знайдете проявів моди на помпезні залізобетонні храми, масивні золоті куполи і розкішні іконостаси. Закарпатці століттями молилися в простих дерев’яних святинях. Адже це було місце, куди вони могли прийти, щоб подякувати Богові, попросити про допомогу і благословення, забути про суєту і труднощі.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці помітна відразу ж – адже розмістилася в самому серці села, на пагорбі, серед мальовничих Карпатських гір. Своєю красою вона зовсім не поступається більш відомій «сестрі» в селі Ужок. Що внесена до реєстру спадщини ЮНЕСКО – церкви Святого Архистратига Михаїла , але ще і є старшою за неї на ціле століття!
Таємниця пропорцій церкви – в її геніальній простоті. Будувалася вона, так би мовити, «на око», адже тодішні селяни не вміли складати професійних креслень і будівельних проектів. Вони не мали сучасних інструментів і матеріалів. Коли дивишся на храм Покрови Пресвятої Богородиці, здається, що він бездоганно завершує всю композицію, ідеально гармонує з навколишнім ландшафтом.
Обов’язково загляньте всередину церкви – ви побачите її реліквії : іконостас, різьблення XVIII ст., Євангеліє 1691 року і позолочені святкові чаші. Зверніть особливу увагу на старі ікони, які вже вицвіли, потемніли – їм уже кілька століть і намальовані вони на дощечках з липи. Якщо буде можливість, підніміться на горище – там збереглися дивовижні старовинні дзвони. Ці дзвони виготовив в 1899-м ливарник Шандор Ласло в селі Малі Геївці, недалеко від Ужгорода.
Вперше храм Покрови Пресвятої Богородиці згадується ще в 1645 році. Саме тоді святиню збудували в сусідньому селі Сянки Львівської області. Майже через півстоліття, в 1703 р., громада села Кострино купила церкву і перевезла її на центральний пагорб. За свідченнями місцевих літописців, до церкви в Кострино вже були два дерев’яні храми, але вони не вціліли.
За радянських часів церква дивом вціліла. Радянська влада кілька разів намагалася знищити храм, але селяни постійно 
його захищали. Храм Покрови Пресвятої Богородиці навіть хотіли знести і побудувати на його місці кам’яну церкву. Але її, як не дивно, «врятувала» Перша світова війна. Після її завершення гроші, які повинні були піти на будівництво нової святині, просто знецінилися.
Сьогодні храм Покрови Пресвятої Богородиці – це Костринський монастир, який належить православній єпархії. Це, перш за все, архітектурна та духовна пам’ятка народного зодчества Закарпаття. Якби не монахи і місцеві жителі, старовинна церква вже б давно зруйнувалася. Щоб святиня не розвалилася, під неї заклали фундамент, трохи підфарбували дах – виключно так, щоб не порушити стилю церкви, а тільки залишити її «живою».
Довжина церкви Покрови Пресвятої Богородиці становить 15 метрів, ширина – 7 м, її висота – 14 м. Архітектурний стиль храму мистецтвознавці називають перехідним – від бойківського до лемківському. Каркасну вежу-дзвіницю тут добудували за різними версіями в кінці XVIII або XIX ст. Що додало строгим і лаконічним формам храму динамізму, своєрідної «енергійності».
Навколо церкви – неймовірні декорації: дивовижні панорами Карпатських гір, лісів і полонин, а внизу видніється невеличка «змійка» – річка Уж, що звивається під пагорбом. Як не закохатися в таку красу під час екскурсії, яка відкриє всі таємниці Ужанської долини, і, особливо, унікального храму Покрови Пресвятої Богородиці.
