Замок тамплієрів у Закарпатті – Середнянський замок, а точніше його руїни, в селищі Середнє, яке знаходиться недалеко від Ужгорода.
Могутність і багатство стародавнього чернечого ордену викликало захоплення навіть у європейських монархів. Скарбниця лицарів, що приміряли рясу, після першого хрестового походу невпинно зростала. Однак, не золото, а інший скарб підгірних руд – сіль, приносила тамплієрам повагу і невимовний прибуток. Настільки дорогоцінний для середньовічної Європи товар мав потребу в охороні. Щедрий карпатський край безустанно привертав завойовників, а його торговельні шляхи – злодіїв і бандитів.
Дюжина оборонних замків виросла в камені вздовж «соляного шляху», але тільки Середнянський замок або замок тамплієрів зберіг романську суворість архітектури.
На відміну від наскельних братів, замок тамплієрів розташувався по центру долини. «Середина» рівнинної місцевості, яку не так просто відшукати в горах, дала назву сучасному селищу. Під ним спочиває спадщина неоліту – первісна людина колись облюбувала це вигідне місце для стоянки. А місцевість навколо овивається мереживами підземних ходів. Робота полонених турків середини ХVI століття – винні підвали, до цих пір служить місцевому виробництву і туризму.
Ці підземелля у вулканічній скелі пропонують прогулянку в аж 4 км шляху. Їх легендарні сусіди, що з’єднують замок з Ужгородом та Мукачево, відводять в далечінь століть. Адже більш 40 км таємних ходів, що зберігають скарби ордена, приховані для сучасного шукача.
Зате в рамках нашої екскурсії «Замки Закарпаття» він володіє особливою перевагою перед подорожнім ХХI століття – вільним доступом до твердині.
Колись її оточував рів з водою, дерев’яний паланок і чотири сторожові вежі. Центральна ланка комплексу – вежа донжон, вибудувана без єдиного входу на нижньому ярусі. Стіни товщиною більше двох з половиною метрів (в них запросто замурувати авто!) височіли на висоту сучасної п’ятиповерхівки. Усередині три яруси вежі підтримували дерев’яні балки, а сходи до входу на другому поверсі спалювалась при першій небезпеці вторгнення. Вікна-бійниці дозволяли вести круговий обстріл, а нині засипаний колодязь – тримати тривалу облогу.
Ченці ордена не покидали монастирських келій, митний замок брав охоронців лише на час. Глухий нижній ярус з білокам’яними ступенями наверх служив їм арсеналом для зброї, складом їстівного і, при необхідності, використовувався як в’язниця.
Сучасні тамплієри стверджують, що десь там повинні були залишитися скарби, які рятує в закарпатському донжоні від французького переслідування. Але сьогодні їх марно виглядає в мальовничих руїнах вітер.
На початку ХIV століття орден Храму був відлучений від церкви і пішов у підпілля. Боротьба за Середнянський замок торкнулася не тільки монархів, а й інших орденів. Замок, покритий візерунком з шліфованого каменю і скріплений по кутах білокам’яними плитами, ще здавався привабливим для середньовічного побуту. Їм володіли антоніанці і монахи ордена Св. Павла, потім – угорське дворянство.
Епоха правління Габсбургів принесла моду на розкішні палаци, поруч з якими неприступна фортеця втратила свою актуальність. Те, що не змогли подолати завойовники, перетворили в руїни гірський вітер і сонце. Але самотній і обезголовлений донжон зберігає вірність лицарському боргу. Він продовжує охороняти торговий шлях, на якому його очам-бійниць ще видно тіні середньовічних соледобитчіків.
Екскурсія замками Закарпаття пропонує відвідати Середнянський замок першим. І, відчувши романтику його кам’яного серця, відправиться до інших фортецях гірського краю. Чию долю охоронців проминула байдужість і запустіння. А в могутніх стінах до сих пір живі спогади про яскраве і доблесне минуле.
Пропонуємо також ознайомитися з графіком наших регулярних екскурсій по Закарпаттю, які припонуть ще багато цікавого і захоплюючого!
