Похід на Говерлу … При цьому словосполученні в голові виникають найрізноманітніші образи, картини, відчуття. Але якщо зробити спробу узагальнити всі ці уявлення, то погляду з’являється приблизно така картинка: горді і величні гори, свіже повітря, густі ліси, круті підйоми і неприступна красуня вершина Карпат – Говерла.
Можна, звичайно ж, уявити ще і компанії туристів, тут і там з’являються з величезними рюкзаками, диких звірів, які, відчувши наближення людини, десь зачаїлися і насторожено спостерігають, всілякі небезпеки і несподіванки. Ще можна пригадати кадри з якихось голлівудських фільмів, де сміливці відважно кидають виклик природі і або беруть гору, або терплять образливе, а часто навіть трагічне, фіаско.
На цю тему можна фантазувати довго і багато всього, але ті, хто сам ходив в справжні походи, з легкістю переконає Вас, що похід на Говерлу – це, в першу чергу, ніщо інше, як спілкування з природою, пошук себе, виклик собі і своїх можливостях, можливість випробувати свої сили і набратися нових, отримати дозу життєствердною енергії і сенсу. Втім, кожен знаходить в цьому щось своє, але якщо уважно придивитися, всі знаходять щось схоже, в той же час, знаходячи щось конкретно для себе.
Багато відправляються в походи заради того, щоб щось довести собі або іншим, але більшість повертається вже з зовсім іншими відчуттями. Адже в горах, як ніде, відчуваєш себе всього лише крихітної частинкою величезного світу, де правила диктує не людина, а природа – могутня, справедлива і велична. Саме тут прокидається часто заснуле відчуття цілісності нашого світу, його життєствердною сили, тендітної краси і в той же час уразливості до людської жорстокості та недбалості.
Іноді сам напрошується філософське питання: хто кого підкорює і відкриває – людина гору або гора людини. Відповідь на це риторичне питання потрібно знайти кожному свій.
Так або інакше, похід на Говерлу, як і будь-який інший похід в гори, – це щось особливе, хвилююче і незрівнянно незабутнє! Спробувавши це один раз, отримуєш не тільки незабутні спогади на все життя, але і бажання переживати це ще і ще!
Тому, якщо все ще сумніваєтеся і шукаєте приводів сказати, що сходження на Говерлу це не для Вас, закрийте на секунду очі і уявіть всю ту неймовірну красу, від якої паморочиться в голові, повітря настільки свіже, що, здається, ніби його буквально можна забрати з собою в кишенях, драйв, щиру радість і справжній спокій, який можна знайти тільки тут, тільки в горах.
