У самому серці старого Унгвару, на схилі Замкової гори, неподалік від Ужгородського замку, розташувався один з найбільш унікальних скансенів в країні – Закарпатський музей народної архітектури та побуту, або музей Старе село в Ужгороді. Всі його експонати можна побачити під відкритим небом: це дивовижні будови низинних і гірських районів краю: русинів-долинян, Румунію, угорців, бойків і гуцулів.
Музей Старе село в Ужгороді офіційно почав свою роботу в кінці червня 1970 року. Для експозиції в скансені відібрані найхарактерніші для кожної закарпатської етно-гурпи будови (край за всю свою історію був частиною 22 (!) держав) і перевезені в Ужгород. Це один з перших скансенів в Україні, адже до того подібний музей був тільки в місті Переяслав-Хмельницький. Спочатку його хотіли побудувати за містом, поблизу Горянської ротонди, але зупинили свій вибір на Замковій горі. Нехай вас не лякає минуле цієї території – місцевість, на якій розташований скансен, в XIX в. використовувалася як цвинтар і носила назву «Могильний сад». Музей в місті прозвали «Старим селом», адже потрапляючи сюди, ви ніби дійсно переноситесь в справжню закарпатську село.
У цілому ж сьогодні в скансені можна побачити 7 садиб, 6 житлових приміщень, церкву, школу, комору-киш, валило (пральня), млин, кузню та інші шедеври народного надбання – загалом понад 20 будівель різного призначення і близько 14 000 різноманітних експонатів! У кожного з них – своя унікальна, неповторна історія.
Першою в скансені з’явилася хатина з села Гукливе, що у Воловецькому районі. Спочатку це була курна хата з відкритим вогнищем. У минулому в таких хатах жила вся селянська сім’я русинів-долинян.
У музеї також можна побачити житлові будинки, побудовані в XVIII-XX ст. Вражають і дивують бойківські будинку з села Рекіти, що на Міжгірщині, і села Гусне Великоберезнянського району. Остання відома як «довга хатина» і належала Михайлу Сверлович, який, щоб побудувати будинок, тяжко працював на шахті в Америці. Цю хату перевезли в музей однієї з перших в 1967 році.
Особливий інтерес представляє хата-гражда – справжній архітектурний унікум! Сьогодні такий тип гуцульських замкнутих дворів з приміщеннями для овець і великої рогатої худоби на Закарпатті майже не зберігся. Це єдиний архітектурний 
ансамбль, до складу якого входить зрубний житловий будинок і господарські будівлі. Гуцульська гражда родом з села Стебного на Рахівщині і нагадує маленьку дерев’яну фортецю. Такі хати належали багатим гуцулам, про що говорять розміри двору і розкішний інтер’єр.
Архітектуру етно-групи румунів, що живуть в деяких селах Закарпаття і сьогодні, представляє хата з села Середнє Водяне (Рахівський район), а угорців – хатина з села Вишково на Хустщині. Одним з найстаріших пам’яток народного будівництва є будинок, перевезений з села Тибава Свалявського району. Це типове житло передгірних районів.
У закарпатських інтер’єрах, які в музеї відтворюють побут закарпатців, безліч цікавих експонатів. Це старовинна домашнє начиння, всілякі вироби народних умільців, знаряддя праці, святкова і повсякденний одяг і прикраси. Також дуже оригінальні працює водяний млин з села Колочава (Межгорській район) та кузня з села Дубовое (Тячівський район).
У музеї навіть є своя народна школа – привезена з села Синевирська Поляна Міжгірського району. Заклад побудовано у другій половині XIX ст. з смерековго дерева за традиційною зрубної техніці. Ви побачите лавки і столи, за якими вчилися діти, грифельні дошки, на яких вони писали, і старі рахунки вчителя.
У скансені можна побувати в справжній корчмі 1860 року, яку сюди доставили з села Верхній Бистрий Міжгірського району. Усередині розмістилося кілька кімнат: власне сама корчма з шинком, кухня, комора, спальня господарів, сіни і янкір, або нічліжка.
Закарпаття відоме своїми унікальними дерев’яними храмами, один з них – церква Святого Михайла в селі Ужок – навіть занесена в список спадщини ЮНЕСКО. Більшість подібних храмів було споруджено невідомими майстрами «на око», 
без плану, без цвяхів і пили, а тільки за допомогою рук і сокири. Приклад такої дерев’яної архітектури знаходиться і в музеї-скансені – це церква Архангела Михайла, побудована в селі Шелестова на Мукачівщині в 1777 році. Це єдиний класичний лемківський храм, що залишився на Закарпатті, в цілому ж в Україні їх всього два. У 20-х роках її перевезли в Мукачево, а звідти в 1974-му – в Музей народної архітектури і побуту в Ужгороді. Центральний і східний зруби храму зберегли багатоярусну, так звану Шатрово-уступчасту форму перекриття. На церкви височить струнка вежа-дзвіниця. Покрівля зроблена з гонту – дубового лускатого лемеші, а нижній ярус даху підпирають різьблені стовпи. Як і в інших її дерев’яних «сестер», геніальний автор Шелестівською церкви ніхто не знає.
Музей-скансен Старе село в Ужгороді зачаровує кожного, хто побував тут хоча б раз в житті, адже переносить в минуле дивного краю, демонструючи унікальні історичні архітектурні принади і традиції кінця XIX – першої чверті XX ст. Це як ніби потрапити в Закарпатті в мініатюрі!
