Справжня гордість Ужгорода – прекрасний і величний Хрестовоздвиженський собор, а також резиденція мукачівської єпархії, що розмістилися на вулиці Капітульній, недалеко від Ужгородського замку. Це, без сумніву, найкраща сакральна архітектурна пам’ятка міста, яка давно стала його візитною карткою.
Храм має дуже давню і дуже цікаву історію. За дослідженнями відомого історика міста над Ужем, Йосипа Кобаля, вже на початку XVII ст. тут в невеликих будиночках жили міщани. Тодішній «мер» міста Янош Другет підписав наказ про перенесення колегії єзуїтів з міста Гуменне, що в Словаччині, на місце, де жили ужгородці. З цих часів і почалося будівництво храму, яке завершилося в 1646 році. Єзуїтський духовний центр складався зі школи, церкви, власне самої колегії і мав одну вежу, присвячену Воздвиження Чесного Хреста.
Коли неподалік в Ужгородському замку трапилася страшна пожежа – згоріла католицька церква, єзуїти вирішили: храм пора розширювати. Так на світ з’явився новий костел, зведений в стилі пізнього бароко. Але вже на початку 1770-х років папа Климент XIV наказав ліквідувати орден єзуїтів, після чого його члени покинули Унгвар. Через кілька років храм віддали Мукачівської греко-католицької єпархії, а будівлю почали перебудовувати. Саме в цей час тут з’являється прекрасний іконостас. Урочисто храм освятив відомий в ті часи єпископ Андрій Бачинський 15 жовтня 1780, якраз на іменини цесарівни Марії Терезії.
Після цього храм оновлювали всередині (іконостас, розпис стін) і зовні (добудували перед входом портик з чотирма колонами коринфського ордера, встановили годинник на вежі і двосторонню драбину з червоного мармуру). Відомий закарпатський художник Йосип Бокшай розписав плафон церкви сценою Воздвиження Чесного Хреста. Дивовижні вітражі в храмі – теж його золотих рук робота.
Нелегкі часи храм пережив після ІІ Світової війни, коли радянська влада почала переслідувати Церкву. Коли були ліквідовані всі центри греко-католицизму, Мукачівська єпархія стала єдиною діючою в усьому Радянському Союзі. Однак собор все одно було відібрано і передано православному храму. І тільки на початку дев’яностих років минулого століття греко-католицької єпархії вдалося повернути храм.
Сьогодні Хрестовоздвиженський собор заворожує і вражає своєю розкішшю, монументальністю, витонченістю і одночасно легкістю і простотою. Головний духовний центр Ужгорода не раз перебудовувався і зараз є представником таких архітектурних стилів, як бароко і класицизм. Фасад собору вінчає трикутний фронтон, до якого примикають 8-гранні 3-ярусні вежі з курантами. Інтер’єр церкви вражає декораціями і оформлений в стилі рококо.
У підземеллях собору розміщена крипта, де з самого існування храму поховані знатні католики. Тут також поховані мукачівські владики, зокрема Андрій Бачинський, а ще – наймолодший єпископ церкви, Теодор Ромжа, якого папа Іоанн Павло II проголосив Блаженним.
Серед священних і дивовижних скарбів Хрестовоздвиженського собору – мантія з орнаментами шпаків, подарована єзуїтам в XVII в. Другетами, цінні ікони, старовинні фрески, вітражі та розписи, срібні свічники з часів Марії Терезії, найбільші і старовинний годинник в Ужгороді , розміщені на вежі собору, куранти в дзвіницях, привезені спеціально з Відня.
Помилуватися красою цього шедевра архітектури ви зможете під час наших екскурсій по Ужгороду: пішохідної, вечірньої або авто-експрес.