Є місця, в які, потрапивши раз, линеш спогадами повсякчас, прагнучи осягнути усе побачене до дрібниць. Подібні місцини й території закарбовуються в пам’яті швидше спалахами емоцій, аніж фактами дат, подій, імен… Одна з таких особливих криниць історії Європи, яку в різні часи намагалися завоювати, осквернити, зруйнувати, відновити, знаходиться на Закарпатті – у славному місті над Латорицею. Мова йде про Мукачівський замок.
Замкова гора, на якій височіє цитадель “Мункача”, — в минулому вулкан. За переказами, перші натяки на укріплення тут з’явилися ще ймовірно у 9-10-му столітті і були дерев’яні. Перша письмова згадка про Мукачівський замок була в 11-му столітті. А уже в 12-му столітті замок мав каміні стіни.
Існує ще одна, більш зловіща легенда, пов’язана із Мукачівським замком: із уст в уста, від покоління до покоління передається переказ про те, що скеля, на якій сьогодні височіє форпост, – не андезито-базальтове диво природи, а рукотворне криваве творіння мешканців краю, які за наказом володаря зводили пагорб, гинучи на схилах від голоду, холоду, хвороб, епідемії. Тому і назва міста: Мука-чево. Від слів “мука”, “мучитися”.
Вірити переказом чи ні – справа кожного. Проте нині Мукачівський замок – це одна із п’яти наймогутніших військових фортифікаційних споруд Європи.
Втім ніде правди діти: при зустрічі велична будівля справляє двояке враження. Зовні на відстані – промовляє міцним, уцілілим діалектом Середньовіччя, а всередині й зблизька – таки шепоче про розорення і неологізми в архітектурі.
А все тому, що, по-перше, перебудовувалась усіма власниками, по-друге, для знеславлення була свого часу перетворена на в’язницю. Отже, сліди автентичного зодчества відшукати у замку Паланок – завдання нелегке. Натомість, еклектичний стиль (мається на увазі – поєднання відразу декількох архітектурних напрямів) як на долоні.
Славнозвісну огорожу – паланок, тобто дубовий частокіл, було збудовано у середині 17-го століття. Так само почали називати поселення, яке виникло під неприступною твердинею. Це була своєрідна перша лінія оборони, де мешкала прислуга, яка виконувала господарські роботи, наприклад чистила конюшні. Назва ця глибоко вкоренилася і пройшла крізь багато століть. Що й казати, ще й досі старожили Мукачева квартали довкола підошви Замкової гори називають паланком. Так само іменують і фортецю міста над Латорицею.
Як тоді, так і тепер неприступний замковий архітектурний ансамбль оточений підковоподібною дугою гір з трьох боків. І лише на захід – рівнина, чудові види на яку відкриваються із верхніх площадок замку.
Нині замок “Паланок” є однією із шести мукачівських пам’яток національного значення. За своєї історії укріплення перебувало і під короною Австрійської імперії і Угорського королівства. За однією із легенд угорська корона – символ Угорщини – зберігалася в Мукачівському замку.
У 1570-му році, після тривалої відбудови замку, було зведено другий підйомний міст, над створенням якого невтомно працювали кілька тисяч селян. Дорога на замок була побудована на початку 18-го століття під час війни куруців під керівництвом Ференца ІІ Ракоці. У віках “буремної історії краю” Мукачівська фортеця втратила п’ять із колишніх восьми ліній оборони. До сьогодні залишилося тільки три. Так само багато втрачено автентичної, первісної символіки в архітектурі. Знайти її сьогодні дуже складно, але все ж можливо. Добре пошукавши, віднайдуться і написи, і барельєфи, і горельєфи, герби та вензеля. Все це можна побачити під час нашої щонедільної екскурсії “Замки Закарпаття + Мукачево”.
Чи не найраритетнішою є ліпнина – герб 17-го століття, який розповідає про особливу жінку – творця сакральної сторінки історії твердині. Найвідомішою власницею замку була Ілона Зріні, яку удостоїли турецької грамоти про відвагу, особливість цієї грамоти полягала в тому, що вона видавалася тільки чоловікам. А Ілона Зріні була першою та єдиною жінкою, яка отримала її.
